А ось це сьогодні почала переглядати в інтернеті католицькі монастирі, немов помандрувала католицькою вірою не лише крізь слова Томаша Галіка, а й через павутинку світлин.
І чомусь враження таке дивне: забагато слів і забагато помпезності. Це і є ознакою католицизму, який претендує на лідерство в християнстві, що, власне, й призвело до розколу колись Єдиної Апостольської церкви на Західну та Східну?
(Хочеш бути першим, будь слугою! Рим не захотів, тому Візантія й пішла своїм шляхом?) І тому цей поділ продовжився? Тому протестанти відділились, прагнучи більшої свободи духу, тому й Східне християнство прагне мати власні автокефалії заради того, щоб бути більш наближеним до КОНКРЕТНОЇ ЛЮДИНИ з її національними відмінностями та традиціями!
Може, саме це і є вірним шляхом для християнства? Ставати все ближчим людям. Молитися зрозуміло, думати в унісон, бачити недоліки не з якогось одного віддаленого центру, а з самої глибинки...
Не відділятись від людей помпезністю і величчю Бога, а зробити Його близьким, виконавши саме ЙОГО заповідь: ЛЮБІТЬ БЛИЖНІХ СВОЇХ, як самого себе!
...
Тому, можливо, розповідь про Закхея (Лук. 19, 1-10) цілком доречна в книзі пана Томаша?
Тому й свята Тереза, про яку веде мову автор книги, постає в ній, як людина, що спізнала біль невіруючих в останні миті свого життя, адже опинилась серцем своїм разом з ними за одним столом.
...
Господь скромний. Він настільки скромний, що родився в яслях, він настільки скромний, що присутній в кожному, і тому й помер за кожного (але й вокрес заради кожного з нас!), - і тому й готовий кожному простити!
...
Католицизм втрачає прихожан, хоч їх і дуже багато ще, але європейське суспільство вже так звикло жити по християнських заповідях, що не кожен з них наважиться на крадіжку чи на злочин, бо усвідомлює, що обов'язково буде покараний, зате кожен навчений проявляти співчуття до інваліда, до аутиста, до обділеного долею, навчений на рівні розмовляти з подібними собі і демонструвати відсторонену повагу та доброзичливість під маскою білосніжної усмішки... Навчений бути християнином "на ділі", тому вони й перестали ходити до церкви? (Їхні храми, на жаль, порожніють й обростають легендами, ніби-то схованими в бібліотеках Ватикану...)
Тим часом, як Східна церква все ще потрібна своїм прихожанам, бо в цих країнах, які були стіною між христяинським світом Західного зразка та мусульманським нашестям, не раз були спалені й зруйновані і церкви, і монастирі, і душі людські.
Тому, тут й досі лікують рани православ'ям, цінуючи кожну службу та кожне благословення з амвону та усі Таїнства Христові.
...
Господь дає пізнати не лише один бік життя, а й інший задля досягнення вищої досконалості духу. Тому й не дивно, що від палкої віри з самого дитинства свята Тереза дійшла до своєї протилежності - втрати віри наприкінці свого життя. Те ж саме повсякчас відбувається з невіруючими: наприкінці життя вони промовляють: БОГ Є!
А молитися треба за всіх: бо у Бога всі живі! І кожна душа Богові дорогоцінна!
