Персональный сайт

СТАТЬЯ ОБО МНЕ В ГАЗЕТЕ "ТРИБУН" (г. РУБЕЖНОЕ, ЛУГАНСКАЯ ОБЛАСТЬ)

Илючка — Mon, 06 Apr 2015 19:01:20 GMT

Ольга Илюк – публицист, молодая писательница с Буковины, живет недалеко от города Черновцы.

Мы с удовольствием публикуем ее тексты – литературные эссе, стихи, философские размышления. В них есть то, что профессионалы называют высоким стилем – единство формы и содержания, живой и динамичный слог; яркая языковая палитра её произведений сочетается с глубиной мысли, эмоциональностью и чувственностью в понимании того, что есть Человек, каков его Путь и его Жизнь.
Иногда, когда читаешь тексты Ольги Илюк, создается впечатление, что это не просто слова, имеющие смысл, а оголенный нерв! Думается, что эта сила слова дана Ольге по праву рождения на славной земле украинской Буковины, где в горном воздухе буквально разлит дух Любви, Свободы и настоящего
Патриотизма.
Ольга – человек с непростой жизненной судьбой, но, несмотря на все
жизненные трудности и невзгоды, она по-прежнему открыта миру. Бог
замечает таких людей и обязательно дарит им то, чего они достойны. Однажды в разговоре она сказала главную, ключевую фразу: «Я й намагаюсь надіятись лише на Бога, бо інакше дуже важко все це витримати!».
Путь к Господу у каждого человека свой. И сегодня, в преддверии Светлого Христового Воскресения, мы предлагаем вашему вниманию размышления Ольги Илюк на эту тему. Ольга свободно владеет и русским, и
украинским языками и обычно пишет тексты на действительно «рідній мові».

Но на этот раз для рубежан, для всех читателей «Трибуна» – написала на русском.

ПЯТЬ ПРАВИЛ НА ПУТИ К ИСПОВЕДИ:

Первое, что мы должны помнить, приступая к исповеди, - что этот путь начинается для нас не с желания просто исповедаться перед священником, как многие из нас привыкли считать, но с ощущения и осознания того, что мы можем быть лучше, только для этого мы должны понять, что к исповеди ведет человека именно его грех. Именно содеянный грех становится причиной для раскаяния в нем. Но как раз это и остается одной из самых сложных тем для понимания. Почему? Наверное, стоит рассмотреть эту тему, соединяя и канонический взгляд, и психологический ракурс человеческого восприятия себя сквозь призму раскаянья.

Поэтому начать лучше всего из самого главного правила, ведь именно оно дает нам надежду на исправление, на исцеление и на очищение от греховной жизни.

1) Господь прощает нам все грехи, и нет такого греха, которого бы Он не простил...

СТЫД - КАК ОСНОВНОЙ БАРЬЕР НА ПУТИ К ИСПОВЕДИ

2) Исходя из этого, мы должны сами себе напоминать, что наш стыд за содеянный грех все равно меньшее по значению испытываемое чувство, чем сам грех и его последствия... Это очень важно, ведь из-за стыда человек приумножает свои грехи, скрывая их даже от собственного понимания и признания, начиная врать другим и себе, избегать правды, искать пути к побегу от возможной расплаты и т.п.

НЕПРИЯТИЕ ГРЕХА ПЕРЕД САМИМ СОБОЮ

3) Именно стыд порождает следующее чувство, которое становится препятствием на пути к исправлению: это неприятие того, что мы его сделали; того факта, что мы согрешили, поэтому мы так часто не признаем своих грехов даже перед самими собою! Понимая, что стыд - это меньше, чем сам грех, мы можем более легко признать и сам грех, точнее тот факт, что мы, увы, согрешили...

ОСОЗНАНИЕ ГРЕХА

4) Если мы уже прошли этапы стыда, признания, то, соответственно, должен возникнуть этап осознания содеянного греха! Осознание часто бывает сложным и долгим по времени процессом, но это необходимый фактор для понимания того, ЧТО мы сделали, и как это исправить...

ЭТАПЫ РАСКАЯНЬЯ: ПРИЧИНЫ И ПОСЛЕДСТВИЯ

5) После осознания и приходит раскаянье во грехе! Но нужно также понимать, что этого мало. Нужен еще один этап: попытаться так понять себя и причину, которая привела нас ко греху, чтобы больше не повторять подобную ситуацию, не попадаться на ту же удочку, избегать условий, где мы снова можем совершить этот же проступок... И пообещать себе держаться вдали от всех соблазнов, которые приводят к такому согрешению...

И только тогда возможно очищение души во время исповеди, ведь именно в тот момент и появляется искреннее желание все исправить. В тот момент, когда человек сам для себя принял решение всячески избегать любых условий, в которых он может снова согрешить, ведь мало просто раскаяться – нужно сделать все возможное в наших силах, чтобы полностью искоренить пагубные ростки греха в своей душе...

О САМОЙ ИСПОВЕДИ

Господь в этом Таинстве Исповеди разрешает наши души от грехов и дает силы держаться в том состоянии духа, когда человек понимает собственные слабости и надеется на Божью силу и помощь в исцеление души от них!

В этой надежде очень много силы! Ведь если мы учим себя и душу уповать на Бога и Его милость, значит, мы смиряем свою гордыню и признаем величие Господней помощи, и радуемся участию Божьей Благодати в нашей жизни!

Гордость – наибольшей грех перед Богом, ведь именно этот грех стал причиной падения Ангела Десницы с небес, который из самых красивых ангелов стал самым злым, беспощадным и жестоким демоном.

Поэтому, смирив гордыню, человек призывает Бога в свою жизнь, и уже открыто, искренне живет по Его Заповедях, пытаясь придерживаться их не условно, а осознанно и с любовью к Богу.

Но не стоит также забывать, что жизнь человека - очень сложная, и каждый новый день приносит новые испытания для человеческой души. Мы можем снова оступиться и согрешить, но только Господь дает нам силы снова встать и попросить у Него прощения, исцеление…

ПРИЧАСТИЕ – СВЯЗЬ С БОГОМ

После исповеди человек приступает к святому Причастию и таким образом закрепляет свое единение с Богом. Принимает во время этого Таинства частичку Бога.

Чтобы надолго сберечь эту связь, после Причастия советуют держать себя в чистоте помыслов, слов и действий.

Вот таким образом человек учится становиться лучше, потому что он избирает для себя путь к совершенству души, к тому, чтобы и его жизнь, и жизнь его близких стала более чистой, более ясной, более угодной Богу.

О.ИЛЮК

Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, безнадійності, владолюбства і пустомовства не дай мені! Духа ж ціломудрості, смиренномудрості, терпеливості й любові даруй мені, рабу Твоєму. Так, Господи Царю, дай мені бачити провини мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословен єси на віки віків. Амінь.

Преподобний Єфрем Сирін. Молитва, яка щодня читається християнами в період Великого посту аж до Паски.

КРИК ДУШІ ЗА КРИМОМ!

Илючка — Tue, 01 Apr 2014 08:06:10 GMT

Цей крик душі за втраченим Кримом я прочитала в інтернеті... За однією версію, автор - Анатолій Матвійчук, а за іншою - жінка, що виїхала з Криму... Та я думаю, це крик душі всієї України!!!

Ця фотографія на фейсбуку на сторінках "Українська революція", "Україна, яку будємо самі", "Геть мєнтовський безпрєдєл" набрала більше 1000 "перепостів" та "лайків"!

Саме тому я вирішила, що треба це фото і цей вірш зберегти в себе на сайті...

ШЛЯХ ДО ПОРЯТУНКУ - ПРАВДА!

Илючка — Fri, 21 Mar 2014 08:45:39 GMT

Наше сьогодення формує інформація. І це неспростовний факт. І, до речі, не тому, що «хто володіє інформацією – той володіє світом», а тому, що інформація стала вільною для доступу практично з усіх сфер життя. Насамперед завдяки Інтернету. Але навіть у страшних снах ми, українці, не могли собі уявити, що нас так просто можуть обдурювати (навіть не обманювати) наші можновладці та їхні гоп-компанії.

Майдан показав жахливі рани нашого суспільства в тих верхах, де мали б панувати моральні цінності та принципи. Так, нам казали, що з кримінального минулого нічого хорошого не виносять в цивілізований світ, що ті авторитети живуть по цілком інших правилах, які так і залишаються дикими для людей, котрі не знають, що це таке - порушувати закон. В першу чергу закон совісті та моралі, закон не просто ідентифікації себе в рамках суспільних норм, але й у рамках норм духовних.

Проте ми побачили жах на яву: поспішно втікаючи зі свого Межигір’я, колишній президент Янукович показав своє справжнє обличчя цілому світу - символом його керування є навіть не схильність до крадіжок (масові викрадення кращих зразків мистецтва та іконопису, мільярдні пограбування державних коштів), а й схильність до жертвоприношень. Коли я побачила розіп’ятих соколів на хрестах, спало на думку, що людськими жертвоприношеннями (смерть Кірпи, Кравченка, розстріл мирних громадян на Майдані – нашої Небесної Сотні) він не обмежився, виявляється, він брав участь в окультних язичницьких обрядах, очевидно, в даному випадку – чорної магії.

Уявити собі таке важко, а от людина ЗМОГЛА! Вона таким чином шукала собі кращої й вигіднішої долі. Чи знайшла? Чи це взагалі людина була? Може це Боже покарання за наші гріхи? Побудувати на кістках монахів – (відомо вже, що на території Межигір’я колись був чоловічий Спасо-Межигірський монастир), «храм золотому батону», пристановище блуду та окультних обрядів могла лише дуже безбожна людина.

Але це не стало доказом для церкви, яка його приймала на службу й причастя, що така негідна особа повинна піддатися анафемі! Це не стало доказом для того, щоб усіх, причетних до його зловживань на найвищому державному рівні, арештувати та покарати згідно хоча б людських законів, нашого чинного законодавства! Це не стало доказом для нашої нової влади категорично заборонити діяльність Партії, яка обслуговувала його непомірні апетити у Верховній Раді і повсюди, де тільки могла… І тепер продовжує служити, зраджуючи Український Народ своїм неголосуванням по тих найважливіших питаннях, що стоять в критичних момент війни з Росією.

Ну а про війну з Росією й годі говорити. Про неї вже стільки сказано! Але от я думаю собі, коли нарешті впаде й ідол російського «великодержавия» Путін зі свого золотого унітазу, що ми там побачимо? Які там будуть потвори: поклоніння Гітлеру і Сталіну в домашніх умовах, чи може взагалі Леніну й Карлу Марксу?

Це наше сьогодення… Воно саме таке… Ми тепер МАЄМО доступ до інформації. І навіть якщо російські телеканали й надалі успішно зомбуватимуть своїх громадян, граючи з Україною та світом в свої божевільні інформаційні війни – ВСЕ ОДНО ВІД ПРАВДИ ПУТІН НЕ СХОВАЄТЬСЯ! Так, це тепер його час ночі! І темрява перед світанком особливо гнітюча… Але коли настане світанок і настане день Правди, КУДИ він сховається від цього? Він же сам її наближає – він же сам її прагне… Можливо, як і кожен маніакальний вбивця, він дійсно хоче, щоб його спіймали перед тим, як він знову вчинить страшний злочин?

ЧАС ПЕРЕМОГИ ЧИ ЧАС ДЛЯ ЛЮСТРАЦІЇ?

Илючка — Wed, 26 Feb 2014 11:59:09 GMT

Ми знову занадто швидко перемогли, або ж занадто швидко вирішили, що перемогли… Знову ми спостерігаємо ті ж самі тенденції синдрому «людей, що дорвались до влади». Знову та сама гординя охоплює розум людини, яка б мала з неймовірною обережністю поставитись до покладених на неї завдань. Турчинов призначив заступника Клюєва! Чому? Може, щоб той «розколовся» і повідомив важливу інформацію, може, «щоб увів у курс справ», може, тому що не було бажаючих взяти на себе термінові заходи і зуміти їх здійснити фахово. Так, про фаховість говорять усі і відразу. Але ми бачили ЇХНЮ «фаховість». Яку можна легко назвати свавіллям!

Невже на ті самі граблі?

А чому б і ні?

Хіба не так завершуються всі революції? Хіба немає потім наступних кроків? Вони є і вони однозначно будуть здійснені. І буде ще далеко не один Майдан! І про кадрові революції ми ще не раз згадаємо!

Але якщо ми не здійснимо люстрації – то гріш нам ціна! Бо це буде не просто повторною помилкою, це буде черговий кінцем людських сподівань!

Більше того, закон про люстрацію треба не лише прийняти, а розробити всі механізми для її реалізації!

Бог нам в поміч! Бо без Його святої волі і доброго розуму, який ми можемо отримати сподіваючись на ЙОГО МИЛІСТЬ, нічого в нас не вийде! Нічого…

МАЙДАН-2014 MAIDAN FOREVER!

Илючка — Mon, 24 Feb 2014 12:15:59 GMT

Я так і не була на Майдані, і мене це мучить і млоїть. Бо я хворіла – це не виправдання, бо мама захворіла – це теж не виправдання, але це справді біда, коли байдужість навіть звичного тобі оточення доводить до того, що ти не маєш кому довірити життя ближнього і тому мусиш сам доглядати за тим, хто хворіє… І через те не можеш поїхати на Майдан, щоб боротись ПРОТИ ЦІЄЇ БАЙДУЖОСТІ!

Бо основне, що зумів зробити Майдан – це навчитись бути небайдужим! Навчитись миттєво усім засадничим принципам християнського вчення в гострій борні за кожен день витримки і перемоги!

Майдан – то була християнська місія України в світі! Коли сотня беззбройних людей стримувала голіафа-беркута, озброєного навіть бронетехнікою!

І ми своїми камінцями ПРАВДИ все ж здолали цю гідру оліргахічної брехні, яка останні 22 роки мучила і терзала тіло країни усіма можливими підступними й лихими методами!

Ціною крові тих, хто рятував людей на Майдані, хто вірив, що Народ згубити не можна, що це неможливо, особливо якщо цей Народ молиться істинному Богу і з цією молитвою на устах призиває ЙОГО на поміч собі, як робив колись пророк Давид!

Україна є таким пророком для цілого світу! Бо нам ще не раз доведеться співати псалми Давида, і про те, як той, хто з тобою за одним столом ділив трапезу, гострить на тебе ніж, і про те, як вороги обсідають душу, і про те, як лише уповання на силу Господню рятує від біди!

І ми повинні всі пам’ятати про це: Ісус Христос, Син Божий почув наші молитви і врятував Майдан, забравши до Себе свою НЕБЕСНУ сотню!

Події розвиваються стрімко і невпинно: розкриваються усі гнійні рани і пороки влади, яку ми змусили втікати з України! Ми бачимо величезні маєтки і палаци, території гектарів нашої рідної української землі, яка належала їм. Ми бачимо те свавілля розкрадань, про які неодноразово писала правдива опозиційна преса! Ми на власні очі переконуємося, що ЦЕ ВСЕ ІСНУВАЛО паралельно з нашим життям! А ми дивувались, чому живемо так бідно!

Ось та страшна байдужість і поблажливість до представників влади, що панувала в наших душах, зробила свою чорну справу: вони розкошували за рахунок народу, але тепер вони на смітнику історії, а в Україні нарешті лунають вічні слова: Слава Україні! Героям слава! Слава нації! Смерть ворогам!

Та найважливіше те, що це тривало не один рік. Перші червоні директори, перші бандити 90-х, перші газові корольки і виплекані Кучмою олігархи і нарешті найгірше: коли помаранчевий президент Ющенко насолоджувався своїм месіанством – нувориші продовжували грабувати Україну всіма доступними методами і вибудовували собі палаци, тим часом як люди хворіли і вмирали мільйонами (4 мільйони за 22 роки незалежності – це вражаюче!) від погіршення екології, бідності, від неякісних ліків, фальшивої медицини і брехливої та корупційної влади на усіх рівнях, яка знущалась над простою людиною просто заради власного задоволення!

Повинні відповісти перед НАРОДНИМ ТРИБУНАЛОМ всі 4 екс-президенти! На кожному з них – по мільйону жертв Української Нації!

Кожному оголосити арешт і нехай виправдовуються перед Майданом! Ми хочемо їх почути! Нехай скажуть, що їх робило такими самовпевненими і безкарними? Наша доброта? Чи їхня дурість і божевілля?

Нехай будуть засуджені Народом і вигнані з країни назавжди без права повернення сюди навіть після смерті!

І лише тоді ми відчуємо, що будуємо нову Україну! Бог нам у поміч! Небесна сотня дивиться на нас!

…

Я так і не була на Майдані! Але я ТАМ була завжди! Я не йшла на домовленості з владою ні заради посад, ні заради виживання (як дуже часто себе виправдовують корупціонери!), ні заради успіху! Ніяких компромісів, ніяких привілеїв, ніяких «бонусів»… Лише власна праця і надія на те, що вона принесе корисні плоди! Якщо в чомусь і помилялась – помилки виправляла. І коли в січні минулого року я приїхала на День народження Патріарха Філарета в Київ, я прийшла на Майдан, піднялась на Глобус і раптом зрозуміла, що перебуваю в захваті і духовному трепеті, згадуючи події-2004 року. І тоді моя душа натхненно звернулась до Бога: «Господи, Ти дав нам Майдан у 2004 році, Ти дав нам надію на кращу Україну, яка була б без обману та лихої влади! Ти дав той мирний Майдан, який здивував увесь світ! Але ми здійснили ще далеко не все, що Ти нам заповідав здійснити! Чи можливий ще один Майдан, Господи? Якщо так – то нехай він знову буде! Нехай знову здивує світ! Нехай Україна нарешті переможе в цій борні! І нехай ТВОЯ воля врятує НАС!».

Бог почув! Його воля врятувала Україну! Бережімо Його волю і рідну землю від усяких ворогів: зовнішніх та внутрішніх!

Викорінюймо з себе владу, яка негідна звання людини! Викорінюймо з себе нечисть, яка губить людяність! Викорінюймо все те, що стало причиною Майдану-2013-2014! І нехай впадуть нарешті усі язичницькі ідоли нашого страшного минулого: і леніни, і золоті тільці та унітази, і назви вулиць радянської епохи, і безкарність ворогів!

Ольга Ілюк. 24.02.2014 р.

ЄВРОМАЙДАН ПОВИНЕН НАРОДИТИ СВОГО МАДІБУ!

Илючка — Mon, 16 Dec 2013 10:27:09 GMT

Не можу в цій ситуації промовчати, бо мене просто шокують новини останніх декількох годин. Особливо про те, що зібрання фракції Партії Регіонів та членів Кабінету Міністрів в «Зоряному» зустріло Андрія Клюєва оплесками! Все! Можна більше нічого не писати і не коментувати! Це вже не просто забрехались чи «зажрались», це вже повний безлад, і нахабство, вище якого хіба належить батькові брехні, тобто – падшому ангелу Десниці. Отже, як вам, дорогі браття і сестри, ця вишукана гра під назвою «розвели, как котят»? Невже це і є їхній ЗОРЯНИЙ час?

Тобто, не зважаючи на той резонанс, що викликав Євромайдан у цілому світі, не зважаючи на те, що передувало цьому Євромайдану, не зважаючи на масовий людський спротив, вони продовжують цю гру у велику брехню! Ого! Це вже не самообман, це вже чітке й явне повернення до радянських часів, бо лише за радянських часів партноменклатура дозволяла собі таке свавілля!

ЦЕ ВЖЕ ЦІЛКОВИТИЙ МАРАЗМ:

- організувати ЗНОВУ масові фальсифікації на перевиборах у 5-и округах;

- зустрічати оплесками Клюєва, який власне єдиний знав, що Янукович ніяку угоду з ЄС не підпише, і єдиний міг би легко й безжалісно виконати наказ Януковича про силовий розгін Майдану, (що він і ЗРОБИВ!), - і думати, що це все знову зійде з рук і буде так само все кльово, як колись, бо вони знову довели, немов теорему Піфагора: Східна Україна така збідніла духовно і морально (не лише матеріально!), що її можна легко купити і далі експлуатувати на свій лад і манер.

- приходити на провладно-налаштовані канали (ІНТЕР, 1+1, і все решта, крім, сподіваюсь, «5 каналу») і безцеремонно обманювати з екрану всю країну про те, що ніяких загроз Україні не несе діяльність уряду і президента під час зустрічі з Кремлем;

- збирати антимайдан у Києві за кошти, вкрадені у Народу України!

Це все МАРАЗМ!

Але я боюся, що він так просто не лікується!

Напевно, мені недаремно приснився Нельсон Мандела, який мовчки, лише своїм поглядом, розповів мені більше, ніж міг би сказати словами. Я побачила таку силу волі до боротьби, таку велич людського духу, що стала на захист своїх темношкірих братів і здійснила все для того, щоб апартеїд канув у минуле, що, не відводячи погляду від цих дивних очей, я відчула, як моє обличчя стає все серйознішим і погляд набуває такого ж прагнення боротьби!

Недаремно, бо мабуть не обмежиться все мирним протестом. Мені здається, що погляд Мадіби саме це хотів мені розповісти. Так, це був всього лиш мій сон, моя уява, мої підсвідомі роздуми про події, які сколихнули світ: смерть Мандели і народження нової української нації, яка готова боротись за свої права до кінця, до останнього подиху.

Стає зрозуміло, що нам доведеться цю боротьбу зробити ще більш ясною, ще більш потужною і довготривалою.

Ми повинні бути готові і до силового розгону Майдану – ЩОБ ПОТІМ ЗНОВУ ЗНАЙТИ В СОБІ ДУХ І ВОЛЮ ВІДНОВИТИ МАЙДАН!

Ми повинні бути готовими відвойовувати цінності ЄвроМайдану і творити нових лідерів, які потім могли б взяти участь в парламентських чи президентських виборах! ЄВРОМАЙДАН ПОВИНЕН НАРОДИТИ СВОГО МАДІБУ! Який теж спершу починав мирні акції. Але потім зрозумів, що боротьба може бути і більш жорстокою, якщо з тобою взагалі не рахуються і тебе взагалі не помічають!

Нехай цими нашими новими Нельсонами стануть такі люди, як Ольга Богомолець, як Тетяна Чорновіл, як Андрій Парубій, як Андрій Іллєнко, та багато-багато інших, у яких є насамперед прагнення до боротьби і відчуття обраного шляху! Які мають ідеї і готові їх впроваджувати. Які знають, чим жертвують, але інакше для них життя немає сенсу.

Інакше те, що було розпочато наприкінці листопада 2013 року, буде активно знищено вже на початку 2014 найбільш ефективною зброєю наших противників: БРЕХНЕЮ І ЗЛОБОЮ! Ці вовки, що перевдягнулись у овечок, вже скалять зуби і чекають нагоди накинутись на нас – всіх тих, хто відстоює на Майдані ПРАВДУ! Бо вони ненавидять Правду! І обожнюють брехню! Вони – діти брехні, і надалі будуть діяти виключно методами обману, підкупу, дезінформації, провокацій, радянськими методами тиску і залякування, а згодом – репресій і точкових ударів на ураження (вважайте - знищення) в бік лідерів та опозиції.

Я впевнена, що вони всі неймовірно здивовані: вони ж ще навіть не починали діяти як КДБ-НКВД, а ми тут раптом всі почали бунтувати! Вони ще навіть не почали масові арешти і застосування зброї, як банди Муравйова робили в Києві в 2018 р.! А ми чомусь на них, - таких ще добрих і хороших, – жаліємося всьому світу і не даємо їм жити та насолоджуватись награбованим: розкошами, владою та божевільними іграми з людськими душами!

Іншого шляху нема: йти до кінця! І більше того: їхати з Майдану групами по 10-20-30 чоловік туди, на євромайдани в Луганськ, Донецьк, Дніпропетровськ, в Крим! Їхати для того, щоб підтримати тих людей, щоб разом з ними йти на заводи, фабрики і пояснювати людям, в чому зміст Євромайдану, і що саме коїться в державі! Як колись, в 1990-91 рр. робили наші західняки з Народного Руху: їхали і розмовляли з людьми, вели бесіди, пояснювали, чому потрібно мати незалежність і на референдумі голосувати за неї! Це найважливіше завдання.

Бо дуже скоро ми почуємо від брехливого ЦВК про проведення референдуму щодо приєднання України до Митного Союзу, зініційованого комуністами. І вже в лютому цей референдум оголосять, і в березні проведуть! А як у нас проводять референдуми – всі знають! Ми тепер в гіршій ситуації, ніж навіть рік тому. Бо ці останні вчорашні вибори і їх сьогоднішній підрахунок дають всі підстави говорити про те, що фальсифікації при нинішній владі – закономірність!

Тому ми мусимо піднімати з колін СХІД та ПІВДЕНЬ УКРАЇНИ! Бо лише всі разом зможемо нарешті подолати цей страх і безнадію, деморалізованість та божевільне підданство російським ідеям тієї частини України, яка вважається оплотом нинішньої влади!

Янукович не піде у відставку, Азаров не піде у відставку, Клюєв не піде у відставку! Ніхто з цих ключових ворогів України не покине свій пост і далі буде вести свій «дозор» над територією, яку вони пообіцяли своєму кдб-другу Путіну повернути в лоно «Матушки-Рассее». І вони це зроблять, якщо ми їх не зупинимо будь-якою ціною!

Ольга Ілюк.

ПОРЦЕЛЯНОВА ЛЯЛЬКА «УКРАЇНА» або великий самообман українців різних майданів!

Илючка — Sat, 07 Dec 2013 10:51:14 GMT

Момент істини настав. Ми опинились в ситуації вибору: як жити, з ким дружити, чим дорожити і яким шляхом іти? Куди іти?

Починаючи з 2000 року ще президентом Кучмою був обраний євроінтеграційний шлях України, але в тісній дружбі з Росією. Всі ці роки двовекторність української влади настільки дратувала Європу, що вона майже не помічала України, а Росія тим часом вигадала альтернативу – Євроазійський Союз, куди непомітно втягувала Україну за допомогою економічних важелів впливу і своїх сателітів при владі.

Врешті решт, настав 2013. І ми опинились в тенетах однієї людини, яка прийняла одноосібне рішення остаточно поєднати долю України з Росією. Чому?

Причин безліч, хоч насправді причина одна: самообман!

Цей самообман став ознакою всього нашого життя! Самообман в духовному плані, де фарисейство російської церкви досягнула свого епогею і дурить Український Народ не канонічністю молитов УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ та церкви КИЇВСЬКОЇ ПАТРІАРХАТУ! (Тим часом молитовний дім російської секти в Україні під назвою УПЦ МП змушує молитись українців за РОСІЙСЬКОГО ПАТРІАРХА і відновлення російської імперії!).

Це найважливіший самообман, тому я розпочала саме з нього, бо в ньому основа основ: ми молимось за те, щоб стати знову колонією РОСІЇ! Це треба ДОБРЕ усвідомити, щоб виявити ракові пухлини усіх інших наших самодурств!

Тяжкий гріх на нас за те, що незалежність, яку ми здобули в страшних митарствах НАРОДУ в складі імперії зла – Радянському Союзі – ми так легко віддаємо тим, хто хоче нас знову бачити колонією Росії. Чому легко? Бо всі ці роки ми жодного разу чітко й прямо не заявили: Україна НЕ БУДЕ ділитись своєю свободою і незалежністю ні з Європейським Союзом, ні з Митним Союзом. Ми будемо співпрацювати з усіма нашими сусідами на рівних правах як СУВЕРЕННА КРАЇНА! НАВПАКИ! Ми вигадали собі вектори: то нас туди візьмуть, то нас туди поженуть. В той бік добровільно, а в той – примусово!

А чому б не зберегти свою незалежність від цієї страшної і важкої за своїми наслідками глобалізації, яка насправді поневолює народи, а не робить їх щасливими? Тому що це черговий самообман: там же ж ніби-то люди щасливіші, бо в одних - високі зарплати, а у інших - низькі ціни на газ! А ми що, тоді геть нещасливі, що не віддаємось кому попало за гроші чи дешевий газ?

Божевілля чи не так? Але хто його бачить, якщо цей самообман такий вигідний комусь конкретно (здогадайтесь, кому!).

Наступний самообман: Європа захистить нас від Росії. А Росія – від «гомократії» з Європи. А МИ САМІ ДЛЯ ЧОГО? Самі себе захистити від содомського бруду з Європи не зможемо? Чи не зможемо захистити себе від п'яного дебошу північного сусіда? Не зможемо чи не хочемо, бо ми такі беззахисні, толерантні, чемні діточки-студентики і так файно співаємо та танцюємо на майданах?

Чому це не зможемо? Ми не маємо парламенту, чи не маємо інтелігенції, чи не маємо ЗМІ? Не маємо Армії? Добровольців?

Не лише аполітичними гаслами молоді можна врятувати Україну від зовнішніх зазіхань та впливів! Можна і цілком ясними - ПОЛІТИЧНИМИ! Доступними для розуміння політиків різних країн!

Проте, на жаль, наші політики не готові брати на себе відповідальність за свідомий вибір залишити нейтралітет для України, як єдиний спосіб зберегти власну ідентичність та унікальність в сучасному світі! Бо з цією унікальністю треба якось жити, працювати, розвивати, об'єднувати біля себе ті країни, які теж прагнуть не лише матеріальних благ, а й духовних, високо-моральних, де немає місця "підміні понять" та черговим самообманам сучасної європейсько-американської гомократії!

Але повернемося до Януковича! Ви думаєте, чому він мовчить? А що він скаже: мене російський духівник батюшка не благословив підписувати угоду з дияволом під гарною обгорткою "Євросоюз"? Але благословив продати Україну Росії?

Який наївний його самообман! Путін його ж першого змете і зітре з лиця землі, коли почне впроваджувати свій задум цілковитого поневолення України!

Але й самообман Путіна не менш цікавий: і як довго він надіється тримати нас знову під дулом автомата? Ну ще ми років 10 помучимось, ну посидимо знову в тюрмах, як колись, але ж і ЙОГО переживемо, і знову народиться Бандера, і знову розвалить його неоімперію! Ну хіба це не ясно? Чим більша дія – тим більша протидія! Особливо на Україну!

Далі самообман Європи: о, нарешті цей народ щось про себе заявив, але нехай сам за себе воює, а потім, коли зможе, нехай приходить, ми якесь ярмо придумаємо і на їхні голови, породисті ви наші конячки! От які їм цікаві наші скачки тепер: хто ж виграє, а? Хто ж виграє? Путін чи ЄС, чи може, Путін чи Обама+ЄС?

Хіба не самообман? Самообман! Бо ніхто з них не виграє! Усі програють!

Не буде нічого доброго в Європі з її зневагою до християнських цінностей моралі, з її зневагою до Божих заповідей, і з її так званою повагою до прав та свобод людей різної сексуальної та іншої орієнтації!

Тим більше не буде нічого доброго в Обами, який, будучи мусульманином, не збирається думати про якісь там християнські цінності в світі, тому що він явно забуває, яким нелюдським і божевільним може бути радикальний ісламізм, і стільки жертв по усьому світу вже загинуло в цій «священній мусульманській війні» проти «невірних». Так що нехай себе не обманює: він перший постраждає від своєї надмірної уваги до подій в інших країнах, тим часом як у його країні гине і християнство, і нормальне мусульманство, і будь-які паростки щасливої думаючої людини!

Отже, обманюють себе всі: гарно і по черзі!

І у кожного своя міра самообману і у кожного своя за неї плата!

Яка ж наша?

Час покаже. Бо ми вже давно перетворили свою долю на порцеляну: хто нас не торкнеться – то все відразу б'ється! Але ЩЕ НЕ ВМЕРЛИ УКРАЇНИ НІ СЛАВА, НІ ВОЛЯ!

Давайте себе берегти, немов порцелянову ляльку! Давайте себе і Господню Істину захищати, немов власну рідну дитину! Давайте вчитись прямо дивитись в очі Правди!

Бо ще жоден самообман жодну «ляльку-країну» не вберіг! Всі ілюзії рано чи пізно розбиваються об реальність!

Бережімо рідну Україну від зовнішніх і внутрішніх зазіхань та ворогів! Бо цей ворог дуже часто для самих себе - наша про себе ж брехня!

P.S.: я вірю в те, що на Майдані сьогодні зародилось справжнє громадянське суспільство, яке допоможе нам саме в цій благородній меті - врятувати насамперед УКРАЇНУ! І не дозволити її розпродати чи розбити, немов ляльку! Кукловоди різних мастей та "інтеграцій" нам не потрібні! І захистом нашим нехай буде постійна МОЛИТВА ДО БОГА за спасіння, за справжню волю, за щиру християнську Землю, яка може стати прикладом для життя всіх інших, вже, на жаль, поневолених народів сучасного світу!!!

07.12.13

О.Ілюк

""О деньгах и потерях нашего мира или о том, почему нужно искать бесценное" (а также воспоминания о А.Добрянском)"

Илючка — Tue, 19 Nov 2013 14:22:59 GMT

1. "О деньгах и потерях"

В нашем мире больших денег и возможностей очень трудно воздержаться от порока, но когда рядом вдруг появляется человек, которому это удается, и который сохраняет себя в той же невинной красоте, что и до своего успеха, (к тому же, если он заработал свои большие деньги или достиг успеха в своем деле честным путем!), то ТАКОГО человека стоит уважать, и к нему стоит прислушаться: ведь он необычайно умён! Только большой, живой и доброжелательный ум может удержать человека в этом мире от падения в пороки и грехи. Такой человек обязательно вас спросит: зачем увлекаться доступными грехами и пороками, если именно за них придется заплатить самую большую цену: потерю самого себя, потерю собственной жизни и потерю собственной цены! Ценность себя самого состоит в том, чтобы понимать, что ты делаешь и для чего!

Привлекательность денег только на первый взгляд выглядит незыблемой. И все же, каждый непосвещённый понимает, что там непременно должен быть какой-нибудь подвох. Пускай даже совсем маленький, но обязательно должен быть! Ведь недаром же все так хотят денег, но в тоже время боятся их.

Словно в сказке: пойдешь направо – одна опасность, пойдешь налево – другая опасность, прямо пойдешь – ничего не найдешь, назад вернешься – будет тоже самое.

Вот поэтому и не знаешь, чего же ждать от денег, особенно больших.

В повседневной жизни соверменного обывателя, картина "успеха" выглядит следующим образом: соседи в деньги вкладывают собственное понимание внешнего вида своего дома (чем красивее – тем богаче хозяин), друзья – возможность слетать на дорогой курорт (чем дороже – тем круче), мелкие предприниматели – чем больше наценка на товар, тем выше выручка, чем больше спрячешь от налоговиков - тем круче доходы. И у всех вроде бы сразу улучшается настроение, когда есть деньги для этих целей, и жизнь тогда почти удалась. Но всегда ведь остается это малозаметное «почти».

Откуда же оно берется? Почему о серьезных деньгах наиболее думают только те, у кого они уже есть в избытке? Ведь о них, по сути, должны бы думать те, которые в них нуждаются для поддержания своих потребностей в жизни. Для того, чтобы просто жить, - нужно хотя бы немного зарабатывать.

Но вдруг что-то происходит, выигрывает человек в лоторею, и казалось бы, должен быть счастлив до седьмого неба. А уже через месяц у него снова нет денег, к тому же и долги новые появились!

Что он делает с деньгами и почему они уплыли от него, растерялись и он снова остался с ничем?

Понимает ли он свои действия, растрачивая большие суммы в казино, на курорты или просто, как говорится, бросая их на воздух? Отдает ли он себе отчет в своих действиях? Откуда у него появились эти пороки и желания? Откуда эта азартность к грехопадению? Откуда? Он не осознает ничего, видя только деньги, как способ получить удовольствие.

2. "О НЁМ: о Человеке, который искал бесценное"

Мой рассказ о человеке, который искал не деньги, а понимание, и стал одним из самых богатых на земле.

С детства его учили понимать себя. Правильно завязывать галстук, идя в школу, ведь он рос без отца, который погиб в первые месяцы Второй мировой войны. Ему тогда едва исполнилось 6 лет, жизнь казалось такой непостижимой и сложной. Старший брат заменил отца и всегда готов был приидти на помощь, научить, объяснить, защитить.

Время пролетало быстро. Окончилась война. Остались позади годы лишений, холода и голода. Он закончил на "отлично" школу, и уехал поступать в университет.

Каждый день совсем маленький Анатолий начинал с вопроса о том, чем он заполнить его: как он прилежно будет учиться, как сможет что-то новое узнать, прочитать, понять. Он любил литературу больше, чем вкусный пирожок в школьной столовой. Он любил ощущать жизнь мыслями, которые взрослели вместе с ним, и каждая новая страничка дарила ощущение новой действительности: фантазия лилась обильными потоками в мир, который он рисовал себе сам, и в каждом действии все было согласовано именно с этим миром воображения и поиска ответов.

Падал ли он, делал ли ошибки, обижал ли девушек, ругался ли, напивался и дрался ли? Скорее всего, нет, ведь он читал самые лучшие рассказы и учился уму-разуму из страниц зарубежной и отечественной классики. Его живой ум искал самое лучшее понимание для жизни прочитанных героев. Лучшее – это значит определённое, в котором точная оценка была высока и строга, как и замысел самого автора.

В своем понимании он сам становился автором и сочинителем уже прочитанных героев. И вот пришел день избрать собственный путь: держа в руках диплом филолога украинской литературы, он пошел работать в газету. Писал очень качественно, легко, всегда уделяя внимание событию так, словно оно непременно должно было произойти, поэтому описать его нужно было кратко и тихо, без пафоса, а просто изображая для других картину произошедшего.

Но мир книг продолжал его пленить намного сильнее и чувственней, чем просто события жизни.

Еще из скудной стипендии он научился обязательно покупать одну-две книжки в неделю. А если повезет, вдень. И сразу же погружался в их содержание, не пропуская ни строчки, читая хоть и быстро, но внимательно, тут же представив себе, зачем эта книга была издана, кому она посвящается, какое у неё предназначение.

Он бережно хранил каждую из них. И вот уже два стенных шкафа полностью заполнены ими. Он их уже познал, изучил, отметил в свою библиотечку, пока еще не очень большую, но уже такую интересную. Понял так, что смог бы даже в двух-трех предложениях рассказать о чём они, зачем они написаны.

Хорошая память помогала в правильном распределении их по тематике и знаковости темы. И вот, год за годом в его жизни появлялись новые книги.

Он прочитал так много и понимал их так хорошо, что каждый его устный рассказ был в значительной мере намного интересней, чем письменный в газете. Ораторский дар, истинная любовь к литературе стали поводом для поступления в аспирантуру, куда его с радостью пригласили, помня высокий уровень знаний.

Он стал лучшим из лучших ораторов своего времени, Преподавателем литературы с большой буквы. Литература была ему не просто другом, а всей его жизнью.

Книга за книгой – словно день за днем, считал он свои года, и одиночество уплывало вместе с ощущением полной свободы внутри себя.

Внутри себя он нашел свою пристань, мир, придуманный в детстве, ради лучшего осязания того, что жило вокруг него. Он словно выпал из своего времени, ведь научился искать среди внешнего мира советской лживой реальности островки правды, где все было поставлено на свои места: где места для лжи не было, ведь её нужно было выкрыть, как один из худших пороков.

Он научился читать запрещенные книги, которые разрывали полотнище "храма-архива советской пропаганды" напополам, показывая тем самым, что старый "храм" будет разрушен ради нового, где места для зла больше не будет, и искупится жизнь человека наиболее высокой ценой!

Ценность его жизни обрела новые формы: он постиг величие Книги Книг - Библии. Поэтому как-то раз, на одном из занятий, сказал: Самая интересная в мире книга – это Библия.

У него было такое право, ведь он прочитал почти все книги, ЛУЧШУЮ её часть, познал наивысшее качество художественного слова, услышал самую дивную музыку поэм и новел, рассказов и романов. Увидел худшую из форм неверия человеческого - коммунистический атеизм, в котором насильно воспитывали тогдашнее до- и послевоенное поколение. Он прожил худшие времена человечества, но стал одним из лучших его представителей. Ведь сумел не поклониться ни одному идолу в мире, но когда прочитал об истине – он не побоялся её принять, а сумел дать самую высокую оценку Книге Книг – Библии. Я помню это скромное, и в тоже время очень уверенное, счастливое замечание: он говорил об очередном романе очередного автора, о том, как красиво складывается любовь в самом начале, и как уныло все заканчивается, если люди не оценили Её и поэтому потеряли, и вдруг как-то так легко и непринужденно сказал: «Но самая интересная история Любви на Земле, самая необычная и красивая, самая истинная книга о Ней – это Библия».

И я запомнила эту оценку. Хотя прочитала Книгу Книг только спустя 10 лет после его смерти.

Он БЫЛ – этот человек, который знал цену каждой книге, который познал цену собственной жизни, прожив её так благородно, что никто бы не смог его упрекнуть в чём-либо.

Упрекал ли он себя в том, что так и не создал семью? Считал ли он себя не полноценно-прожившим жизнь? Видел ли он в себе пороки и ошибки?

Наверное, упрекал, наверное, видел, наверное, хотел быть лучше и меньше ошибаться в чем-то, или в ком-то, - ведь он был настоящий, был живой, был лучше других…

Понимая цену себе - он очень хорошо распознавал ценность других людей. И если надо было искренне упрекнуть – он это делал, и если надо было искренне поблагодарить – он делал это так, как никто другой не смог бы: от всей души, и тогда в его глазах сияла любовь из Библии.

Он дождался распада страшной империи зла, Советского Союза, в которой вырос, и несмотря на все искушения больших возможностей враньем и подлостью заполучить высокое положение в тогдашнем советском обществе, удержался от них на очень точном для этого расстоянии.

Его до сих пор зовут Соловейком, Буковинском Златоустом. Он до сих пор вещает своими книгами, которые подарил городу Черновцы, где жил и работал, о том, что надо всегда умело делать выбор: всегда замечать цену своему времени, всегда избегать пороков, которые ведут к распаду личности и потери всего, даже жизни. Всегда оставаться собой, даже если особенно сложно. Не боятся ничего: ни бедности, ни одиночества, и помнить лишь об одном: истина приходит только к тому, кто её ищет.

Я запомнила! И сейчас уже понимаю, что тоже нашла. Нашла в своей жизни тот пример и качество ценности, которое во многие века останется бесценным.

Человек, ищущий бесценное, обязательно его найдет!

19.11.2013

ЛЮБОВ, ЯК БЛАГО ДУШІ, ПІЗНАЄТЬСЯ ЛЮДИНОЮ ВСЕ ЇЇ ЖИТТЯ...

oilyuk — Wed, 13 Mar 2013 19:02:31 GMT

Вчімось розпізнавати любов, пізнавати й розуміти любов, слідувати їй і берегти! Вчімось бачити крізь любов, і тоді те, що ми будемо бачити, не викликатиме нічого негативного, але любов благословлятиме нас зсередини бачити істинно і людей, які нас оточують, і життя, яке нам дано.

Адже САМА ЛЮБОВ є благословенням від Бога. І якщо ми з благословенням дивимось на хворого, немічного, біснуватого чи нещасного в біді своїй, то чи не викличе це в нас насамперед співчуття та молитовне прагнення, принаймні, побажати цій людині зцілення, розкаяння, чи не викликатиме це в нас милосердя - бажання допомогти словом чи ділом?

Так, саме милосердя є зворотною стороною медалі ЛЮБОВІ! Так, саме любов і милосердя спонукали Бога простити людині першородний гріх і подарувати їй спасіння, саме любов є причиною усіх благ на Землі і самого буття.

Чому ж тоді люди любов відкидають і не вміють розпізнавати її? Що значить розпізнавати? Відрізняти зерно від полови, бачити в любові благо, а не спокусу, бачити в любові духовне щастя, а не «пригоду», розвагу чи похіть, бачити в любові прагнення допомогти, а не бажання спрямувати увагу на себе заради самовдоволення, бачити в любові жертовність, а не привід для самовтіхи чи самості.

В ЦІМ любов і є найскладнішою для пізнання. Тому що Бог подарував нам її одразу ж, коли душі наші творив, а дар цей дав нам для випробування і на спасіння душі. Створена з любові, втілившись в тлінне тіло, душа людини з перших же днів пізнає любов. Любов перших місяців опіки, тобто з батьківського тепла й материнської ласки. Потім любов як вміння спілкуватись і висловлювати свої враження й почуття, любов, як самореалізацію в надії на добро, на гармонію в стосунках. І вже тут, з перших днів людського життя через любов людина отримує безліч випробувань.

Адже ворог людини не дрімає і намагається зробити все для того, щоб любов людини перетворити на ненависть, щоб таким чином повністю віддалити людину від Бога й знищити її душу навіки. Отже, якщо щось в нас виникає ненависть чи найменші негативні думки (роздратування, злість, гнів, злопам’ятство, невдоволення кимось, чимось, байдужість, як противагу любові, зверхність, гординю і т.п.), то це означає одне: ми піддаємось спокусі ворожій і втрачаємо благість Господньої любові на той момент. Ми – грішимо! А гріх призводить до смерті. Насамперед – духовної смерті.

Тим складніше пізнати любов, що її іноді називають спокусою для тіла, адже ніби саме любов може стати спонуканням до мрій та прагнення бути поруч з людиною, яка викликала відповідні почуття. Але в тім і полягає суть, що любов живе не лише в наших серцях, (себто наших тілах, в нашому уявленні чи емоційних спалахах), як думають більшість людей, а найвища любов (тому й справжня!) живе якраз в наших душах, бо кожна людська душа створена з Божої найвищої ЛЮБОВІ! Тому той, хто любить – пожертвує собою, віддасть душу свою за ближнього, за брата свого, і таким чином уподібниться Богу.

«Візьми хрест свій і йди за мною», - казав нам усім сам Господь, Син Божий Ісус Христос! Саме Христовий шлях життя є тим найвищим зразком Любові, який ми повинні не лише наслідувати, а й завжди зберігати в серцях (і тілом жити, як Бог велів, і душею вчитись щодня, ЯК ТРЕБА ЛЮБИТИ, бо для цього ми й створені - для пізнання ІСТИНИ ЛЮБОВІ!) вдячність Богові за Його велику жертву заради нашого спасіння, ЗА ЙОГО ЛЮБОВ!

Найбільшою ж вдячністю з боку людини Богові є перемога в її душі ЛЮБОВІ над усім тим, що являється її протилежністю, відсутністю чи боротьбою з нею!

Любов дарує смирення і радість, дарує втіху і свободу, дарує надію на вічне життя з Богом!

10.03.2013 р.

О.Ілюк

ЧИ МОЖЕ ЛЮДИНА ЗНИЩИТИ БОГА?

oilyuk — Thu, 14 Feb 2013 12:59:55 GMT

Отже, вони (люди) стали знаряддям в руках лукавого. Його руками (помислами) вони хочуть створити Едем на Землі, штучний і без хвороб, без смерті та турбот… Зі своїм власноруч створеним «Богом» - єдиним штучним інтелектом, який буде ніби-то опікуватись усім сущим: і планетою, і людьми…

Це і є основний задум Змія, який саме для цієї мети спокусив людину, щоб вона врешті решт, так як і він, повністю відмовилась від Бога-Творця, і таким чином творіння Боже стало творінням змія. Основна ціль змія – щоб людина повністю відступила від Божої волі і жила виключно по своїй, а точніше, по волі того, хто її спокусив плодом пізнань – по його лукавій волі. Але знати все, що містилось в дереві пізнання, ще не означає те, що людина стане Богом і замінить Його. Ці пізнання радикально інші. Плід знання тому й був такий небезпечний, що містив виключно земний бік знань, матеріальний, а не духовний.

Господь заборонив його вживання для нашого ж блага, бо створив нас по Своїй подобі – себто з вищим розумом, який в собі містив все й одразу, а насамперед – Господню Благодать.

Споживши плід пізнань, людина повірила змію, а не попередженню Бога, тому миттєво позбулася Божої благодаті. Тепер же вона намагається остаточно замінити Господню волю своєю, але не усвідомлює, що насправді, то не її воля – а воля змія, отже, витісняючи Бога з свого, життя людина перетворює себе на знаряддя досягнення основої цілі лукавого: через людське життя замінити Бога собою, через людський розум стати центром життя, через людські руки знищити духовне (божественне) начало в світі.

Тому-то за кожну душу на землі ведеться така витончена й запекла боротьба між силами темряви і силами світла, між волею падшого ангела і волею самого Бога.

Якби ми не мали Одкровення Господнього, не було б кому нас попередити про те, що нас буде перетворено на рабів лукавого змія, а потім знищено. Бо це не в інтересах лукавого! Але це в інтересах самого Бога: попередити і врятувати! СПАСТИ ЛЮДСТВО!

І знову ж таки, як і на початку історії первородного гріха, людині даний вибір: кому повірити – невидимому й всюдисущому Богу, що є Любов і Милосердя і Всепрощення, Триєдиному в Отці-Синові і Святому Духові, Який подарував людям викуп від гріха та життя вічне через Ісуса Христа, чи повірити тому, хто каже, що все невидиме не існує, а існує лише те, що видиме: людина з усіма її пошуками нових пізнань та з усіма її мріями, амбіціями і так званими правами.

«Саме такій людині, якій можна надати право бути вільною в усьому: у виборі способу життя, мисленні, статевої орієнтації та абсолютному комфорті для існування, дано досягнути вершин пізнання і таким чином стати безсмертною» – ось так красиво одягає цю мету лукавство, але під цим ніби-то привабливим «одягом» – труп душі людської!

Людині пропонують стати штучною і тому безсмертною, адже все штучне немає душі, хоч, цілком можливо, рано чи пізно вдосконалиться за допомогою людського розуму навіть до рівня самоусвідомлення. Немає душі – немає чому помирати. Адже тільки тоді, коли душа покидає тіло - воно помирає.

Отже, відмовтесь люди від душі – і ви не помрете, – пропонують нам сучасні учені штучного інтелекту. Нехай міні роботи нанотехнологій будуть в вашому організмі лікувати всі ваші недоліки й хвороби, змінюючи генетичний код і ваше світосприйняття. Нехай все довкола буде здаватись раєм з віртуальним світосприйняттям і буде комфортно настільки, що ви перестанете відчувати будь-який дискомфорт – і тоді ви будете щасливі! Адже це те, що ви хочете, це і є вашою найвищою волею і вашою найбільшою мрією: жити вічно і щасливо!

Але при цьому ви будете повністю належати всьому штучному, всьому тому, що немає душі! Що немає Господньої волі!

Ось такою перспективою нас кормлять представники розвинутих країн.

Звісно ж, це призведе до створення єдиного світового уряду, єдиних програм життєдіяльності, єдиних форм світосприйняття, де кожному з нас буде запропоновано цілковито відмовитись від ідеї божественного втручання в наші життя, себто буде запропоновано, по суті, знищити Бога і довкола нас, і в самих собі, як те, "чого" ніби-то немає. Але натомість буде запропоновано вважати найякіснішим представником людства того, хто зуміє вчасно цей процес організувати і акумулювати довкола своєї персони. Саме він змусить людей поклонитись йому.

І правлінню його буде три з половиною роки.

Так стверджує святе Писання. А потім почнеться Страшний Суд: і хто справді захоче зберегти душу свою, щоб мати вічне життя в духовному світі, той не відречеться від Триєдиного Бога, витримає всі випробування й спокуси і отримає винагороду бути по праву руку від Христа, а хто заявить, що йому й земне життя - рай і насолода, душі ж у нього й так немає, той повністю буде поглинутий пекельним полум’ям бездуховності й вічної страшної темряви, куди ніколи не досягатиме жоден промінчик Божого Сяйва.

Духовність називають антиматерією, тобто тим, чого побачити неможливо, але воно існує помимо нашої волі чи наших побажань. Отже, духовне – це те, що належить Богу. Невже ми думаємо, що Господь завжди мовчатиме про це? Невже ми не розуміємо, що будь-який наш намір заперечити Його чи знищити в собі чи довкола нас веде виключно до нашої власної смерті в Бозі, але не до смерті самого Бога, який існує поза нашою волею та уявою, тобто, не зважаючи на те, віримо в Нього, чи не хочемо вірити, доказали Його Буття вчені через "Бозон Хігза" (або як її ще називають "часточкою Бога"), чи спростували...

Але змій, який добре знає, звідки він сам же і походить (з невидимого духовного світу ангелів! проте, через свою гординю і ненависть до Бога його було скинуто з небес!), і тому прекрасно усвідомлює розвиток подій, намагається й надалі якомога більше душ перетягнути в цій боротьбі проти Бога на свій бік.

Що тут ще скажеш: будьте уважні й будьте обачні з тим, що ви хочете пізнати і з якою метою! Бо все, що спрямоване в бік Бога – буде винагороджено самим Богом, і звісно ж, не на цьому світі (а в духовному!). А все, що спрямовано в протилежний ВІД БОГА бік – буде поглинуто мороком штучного механізованого, бездушного й тому смертного існування, приреченого на розпад та кінець.

Зрештою, штучний інтелект таки почне війну проти людини. То ж навіщо це людині? Жити мріями про вічне, щоб бути знищеним тими, кого ми ж таки і сконструювали? Це шлях внікуди. Але учені, немов діти, яким запропонували цікавий механізм і дивну загадку, вважають, що йдуть в правильному напрямку.

Мені їх шкода, вони глибоко помиляються.

Так само, як глибоко помилилась Єва – перша жінка Едему, повіривши лукавому змію, що нічого поганого з нею не трапиться, якщо вона споживе плід пізнання…

О. Ілюк

14.02.2013 р.

P.S.: рекомендую для перегляду фільм: http://www.youtube.com/watch?v=i0HYj3CvomU

А також цей фільм: http://www.youtube.com/watch?v=ZqmWsEaRFYQ