Читала записи з минулого… Не вірю, що була такою колись… Безтурботною, безвідповідальною, вітряною… Чи просто легкою? Несподіваною, мабуть. Була іншою. А тепер щодня теж інша. І дивлюсь на себе ніби збоку. Мені навіть сни сняться, що я на себе дивлюся, як у дзеркало, спостерігаючи не лише за зовнішніми рисами, а за собою новою… Доросла я набагато цікавіша, розсудлива, але милосердніша, допитлива, але без екзальтацій, вдумлива, але без пафосу, грайлива, але без фальшу, чистіша, хоч і не демонструю цього. Так, я вже нічого не демонструю, тому що доросліша. Я просто є. І якщо колись ці слова означали «я собі є – і все тут», то тепер вони означають: «просто», «заради життя є», «не заради себе є», «є»… Є… І це «є», це буття, і воно нині не перемішане з почуттями небуття, захмарних висот людського вимислу про «самого себе», як було колись в юності,  ... Читать дальше »