Зробити цей запис мене спонукала тема про часті відвідини Ліни Костенко до відчуженої зони Чорнобиль. Про це часто пишуть як про подію. Приїхати до Чорнобиля – це екстрім. Побувати ближче до реактора – це ризикнути, хоча, як саме, – мало хто з «відважних туристів» розуміє. Зрештою, ніхто не пише, як за ці 20 років могло вплинути відвідування Чорнобиля таких от горе-туристів, позитивно чи декого з них вже й немає… Тобто це невідомо, це десь існує, але залишається за кадром. Зрештою, далеко не всі поети наважуються побувати там, бо складно уявити собі поезію в мертвій зоні, це сучасних читачів мало цікавить, їм історії масні подавай: про пристрасть і про секс, а екстремальні види поезії – не надто, але, може, когось і чіпає… В свій час Іван Дзюба написав шикарну оду радянській системі за подарований щасливій Радянській Україні Чорнобиль. Потім, коли трапилась катастрофа, несподівано, його ще юний син захворів на рак, вряту ... Читать дальше »