Період великої грози, коли цілу добу йшов дощ, почався  в нас ще в четвер 24 вранці і продовжувався до вечора п"ятниці. Було свято княгині Ольги. Але я не пішла до церкви, як завжди, не спалося вночі, тому хоч і прокинулась вранці, йти кудись не хотілось. Тим паче, що на вулиці потемніло, загриміло і у мене знову раптово почався страх перед грозою та блискавкою. У дитинстві не боялась так грому, а після минулого літа, коли грім та блискавка у Києві, здавалося, розривали небо на дрібненькі частинки і лякало  постійними спалахами, я стала надто чутливою до такого прояву гніву неба.

Сиділа на дивані і писала вірш:

Голова неба болить нестримно

Громом сповнена, розпинається.

Рани голосом рве надривно

Сльозами-дощем умивається.

 

Блискавицею світ зчудовано

То лякає, то увагу в ... Читать дальше »