Період великої грози, коли цілу добу йшов дощ, почався в нас ще в четвер 24 вранці і продовжувався до вечора п"ятниці. Було свято княгині Ольги. Але я не пішла до церкви, як завжди, не спалося вночі, тому хоч і прокинулась вранці, йти кудись не хотілось. Тим паче, що на вулиці потемніло, загриміло і у мене знову раптово почався страх перед грозою та блискавкою. У дитинстві не боялась так грому, а після минулого літа, коли грім та блискавка у Києві, здавалося, розривали небо на дрібненькі частинки і лякало постійними спалахами, я стала надто чутливою до такого прояву гніву неба.
Сиділа на дивані і писала вірш:
Громовиця
Голова неба болить нестримно
Громом сповнена, розпинається.
Рани голосом рве надривно
Сльозами-дощем умивається.
Блискавицею світ зчудовано
Переглядів:
920
|
Додав:
Olga
|
Дата:
30.07.2008