ЛОГІЧНО ЙДЕМО ДО КІНЦЯ БОЖЕВІЛЬНОСТІ СВІТУ! АЛЕ НЕ САМОГО СВІТУ! - 1 Червня 2012 - Дневник - Персональный сайт
Вторник, 16.10.2018, 22:19
Вітаю Вас Гість | RSS

OЛЬГА ІЛЮК

Блог

Дневник

Головна » 2012 » Июнь » 1 » ЛОГІЧНО ЙДЕМО ДО КІНЦЯ БОЖЕВІЛЬНОСТІ СВІТУ! АЛЕ НЕ САМОГО СВІТУ!
00:13
ЛОГІЧНО ЙДЕМО ДО КІНЦЯ БОЖЕВІЛЬНОСТІ СВІТУ! АЛЕ НЕ САМОГО СВІТУ!

Ми народжуємося під божевільні крики наших матерів в цей божевільний світ, і все життя боремося або з власним божевіллям, або з чужим, і врешті решт помираємо, в більшості своїй так і не пізнавши зміст ні чужого божевілля, ні власного.

Ми все життя живемо в світі, на який вже не розповсюджується воля Господня та Його благодать, що пронизувала Едемський сад. І все життя молимо Бога повернути в цей грішний світ ЙОГО ВОЛЮ, щоб було, «як на небі – так і на землі». Але земля й далі залишається відділеною від неба. Чому?

Тисячі мудреців намагаються впродовж існування людства розгадати таємницю земного божевілля: крик життя і розпач смерті! Їхні поради наштовхуються повсякчас на нерозуміння та неприйняття. Адже вони не відповідають стандартам божевільного світу, в якому ми живемо і до якого звикли. Ми відповідаємо їм: ірраціонально, ірреально, духовно, незвично… І відкидаємо всі поради, не забувши при цьому пророків закидати камінням під божевільні крики: «Розіпни»!

Наш рівень божевілля (наслідок першородного гріха?) з перших секунд життя не дозволяє нам адекватно сприймати здоровий глузд. Тому згодом, все, що йде врозріз з нашим уявленням про світ, для нас – чуже і недосяжне. На божевільне (читайте: гріховне – як наслідок першородного гріха) ми кажемо: це нормально, так роблять і живуть усі, а на праведне чітко вказуємо, як на відхилення від певної норми.

І намагаємося все життя самі себе навчити розрізняти межу нормального й ненормального в найлегший для нас спосіб. Бо якщо оберемо найважчий – то несподівано опинимося на хресті з прибитим до нього тілом і вмираючим серцем. І самі не зчуємося, як наші вуста шепотітимуть: «Прости Їм Отче, бо не відають, що творять»! Не відають, що творять. Тобто: є божевільними.

Вибір - залишитись божевільним, як і всі довкола, чи пізнати міру норми з метою її вірного усвідомлення та застосування – це і є та найбільша сила в світі, яка ознаменується також і найскладнішим у світі процесом - мисленням. Вибір полягає в мисленні та вірному його застосуванні. І саме тут найважче знайти точку опору. Що ж таке норма? І чому для одних вона є нормою традицій суспільних відносин, а для інших такою не може бути? Чи й тут вибір відіграє важливу роль? Вибір вірити чи не вірити, і в що саме? Мета людини полягає в пізнанні норми, яка є умовною. Невже і сам світ, в який ми приходимо, теж є умовним? І якщо щось є умовним, то що тоді стале і безумовне? Дамо таке визначення умови: умова - це договір між плюсом і мінусом з метою їх взаємодії.

В ірраціональному визначенні «Умова», як договір взаємовідносин, була укладена між Творцем і творінням, і полягала в тому, що існує заборонений плід пізнання добра і зла, який спотворює життя своєю ілюзорною рівновагою. Щоб не знищувати гармонію буття та любові між Творцем і першими людьми, Бог заборонив чіпати плід з дерева Розуму. Це загрожувало втратою розуму небесного (духовного, ірраціонального) заради здобуття розуму земного. Адже в світі божественному добро і зло завжди розділено настільки, що вони між собою навіть не перетинаються.

Цей договір був порушений. І автоматично зі світу досконалого життя, де існувала лиш божественна велич (благодать Творця, що живила Собою все суще і людей також), світ став недосконалим. У звязку із порушенням цього Договору, Умова стала умовною настільки, що світ втратив свою духовну основу і матеріалізувався в реальність, що опинилася поза Божою волею.

Для того, щоб її собі повернути, кожен повинен здійснити цей вибір добровільно і свідомо: вибір або ще більше віддалити себе від Творця, або себе до Нього наблизити. Господь, як Творець життя і Творець душі людини, відпускає її в земне існування тимчасово для здійснення цього росту з перших же днів життя - і до останнього дня. І кожен день, час та секунда – це той самий вибір жити в мирі з Творцем чи спробувати замінити Його Волю своєю власною волею. Ми або призиваємо Бога повернути нам благодать вічності, дану нам Первозданним Задумом, або розраховуємо лише на власний розсуд та власну волю. Але, як кажуть в народі: «дай серцю волю – заведе в неволю». Дозволь собі бути вільним від відповідальності перед Творцем – і ти зайдеш в неволю божевілля. Адже божевілля людини якраз і полягає  в тому, що вона добровільно віддаляє себе від того, хто є її Творцем.   

 Божевілля всього світу полягає в тому, що він вільний від волі Господньої. Він має власний вибір. Або йти за добром, або за злом. І перманентно цей світ впадає то в більше зло, то в менше, яке називає добром. Світ приречений на повернення Божої волі. На той останній день свого існування, коли все стає явним і очевидним, коли все так само безумовно і безкомпромісно, як у величі Господній! І ця велич Господня проявить Себе повною мірою. В той момент всі ворота будуть відчинені!!!!

Ольга Ілюк. 20-31.05.2012 р. 

Переглядів: 316 | Додав: olgailyuk
Форма входу
Пошук
Календар
«  Июнь 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Друзі сайту
Статистика