Електронні чіпи як спосіб поневолення людей - 18 Листопада 2012 - Дневник - Персональный сайт
Вторник, 16.10.2018, 22:20
Вітаю Вас Гість | RSS

OЛЬГА ІЛЮК

Блог

Дневник

Головна » 2012 » Ноябрь » 18 » Електронні чіпи як спосіб поневолення людей
17:42
Електронні чіпи як спосіб поневолення людей
Прочитала нещодавно, що в деяких країнах вже діє глобальний світовий рахунок, куди можна перераховувати благодійні ЕЛЕКТРОННІ гроші для тих, хто потребує елементарного - їжі. Цим людям дають кожному окремо свій код на мобільний телефон, і по тому коду просто з мобільного вони розрахровуються в спеціальних суперкаметах (де діє ця благодійна програма) за продукти. Здебільшого, це країни Африки. 

Ось так благими намірами вистелена дорога до пекла. Чому? 
Здавалося б, благородна справа, адже люди, які не мають роботи в силу певних причин: чи то економічних, чи через хворобу, - отримують їжу і хоча б не помирають з голоду. 
Я не пригадую статистику, але була вражена тим, що близько мільйона людей щомісяця помирають від голоду. Справді, на перший погляд мета благородна - не дати їм померти. 
Але до чого веде така залежність від електронізації нашого виживання? 

Чи не буде саме ця схема застосована і для порятунку від голоду цілого людства? Адже в наступні 10 років продовольча криза лише зростатиме поруч з глобальною екологічною катастрофою та фінансовими колапсами, якими вже лякають світову спільноту окремі зацікавлені в цьому політикани. 

І тут же пропонуються варіанти порятунку людей завдяки так званому світовому уряду. Чи не він, утворений здебільшого представниками з масонських лож, має намір запропонувати як черговий крок у глобалізаційних процесах електронний обіг коштів у світі? Але ж це неодмінно призведе до вимушеної чіпізації всього людства. Інакше людина не матиме доступу до їжі. 

"Не хлібом єдиним живе людина, а й Словом Божим", - сказав Ісус Христос, Син Божий, у пустелі дияволу, який Його спокушав. 

Стільки християн згадають ці слова, знаючи, що хтось поруч має їжу, бо він дозволив поставити електронний чіп з особистим рахунком собі на руку? Покаже час... 
Але мені прикро, що українці також стали настільки залежними від грошей, від їх заробляння, від цих жахливих глобальних процесів, які спрямовані на загибель людства. 

Прикро, бо ще якихось 30-40 років тому велика частина українців, особливо з сільських територій, повністю забезпечували себе всім необхідним для виживання: і їжею, і вбранням, і взуттям. 

Невже нас і надалі так приваблюватиме закордонне життя?.. Так хочеться пожити як "люди"?! І ось ці "люди" вже готуються ставати "машинами" з електронними чіпами не лише в тілі, а й у душі. Бо наступним кроком буде відречення від себе та від Бога, і поклоніння тому, хто в такий мерзенний спосіб готується постати перед людьми великим благотворцем і який потім взамін вимагатиме ваші душі. 

Ось це і є істинне значення тяжкої спокуси хлібом у пустелі Сина Божого! 
Моліться за те, щоб не спокуситися! 
Тому й закликає нас Христос йти за Ним: "Беріть свій хрест і йдіть за мною!"  


Прочитала на Фейсбуці: 
Приходь без нічого
Ісус тобі каже:
„Як хочеш бути досконалим, іди, продай все, що маєш, роздай убогим, тоді приходь і йди за мною" (Мт. 19, 21)
...Я жив у тиші і задовольнявся малим: дрібними речами і малою кількістю слів. Я був наче перелітна пташка...
Але Ти прийшов, як вітер, створивши смерч довкола мене. Ти вдихнув у мене Твій Дух і зігрів мою кров. Ти оточив мене бурею...
І я сказав:
„Поглянь, Господи, я не хочу боротися з Тобою, не накладай своїх рук на мене, бо я слабий і немічний..."
Тоді я почув Твій голос:
„Хочу, щоб Ти був зі мною. Приходь без нічого...”
Я швидко вдягнув свій одяг і взув сандалії:
— Ось, я, Господи.
— Не приходь так... Приходь без нічого.
Я пішов до убогих і розділив своє майно з ними: беріть! Беріть усе!
— Так, Господи?
— Ні. Так — ні. Приходь без нічого.
Пішов я до всіх батьків і повернув їм своє ім'я і прізвище, - зрікся себе.
— Господи? Ти так хочеш?
— Ні. Не так. Хочу, щоб Ти був без нічого.
Я побіг у поле, запалив ватру - і вкинув у вогонь всі мої слова, мою мову. Тільки обпік уста...
— Так, Господи? Хочеш мене таким бачити?
— Ні. Так — ні. Маєш прийти без нічого. Тоді я у відповідь:
— Чому, Господе, приймаєш мене якимось божевільним, кидаючи туди сюди?
Чому Ти прямо не скажеш мені, що я маю робити?
Господь вислухав мою скаргу і сказав:
— Іди до гончаря. Нехай він зробить глечик з Твоєї глини.
Тоді прийдеш до мене, і Я наповню його водою і Ти побіжиш, щоб напоїти усіх, що мають спрагу, і покропиш водою суху землю. Не бійся, як Твій глечик розіб'ється. І навіть не журися, коли його уламки розсиплються по поверхні. Бо якраз тоді я покличу Тебе і збагнеш, яким я хочу Тебе побачити без нічого...
І поблагословлю Тебе.


 
Переглядів: 427 | Додав: olgailyuk
Форма входу
Пошук
Календар
«  Ноябрь 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Друзі сайту
Статистика