Щойно подивилась фільм про Едіт Піаф, геніальну французьку співачку, людину-легенду. Під кінець фільму щось немов вирвалось з серця, - таке глибинне розуміння-відгомін чужому болю,  але ні, не чужому – біль у всіх один. І мені раптово подумалось, а що відмінного, наприклад, між нею – відомою співачкою і моїм татом? Нічого. У кожного з них була своя доля, свій біль, своя любов, свої захоплення, свої втрати кохання…

Тато за 3 місяці перед своєю смертю сказав, що його вже чекає Ліда, що, мабуть, його скоро не стане, бо вона вже померла і кличе його. Сказала йому: «В житті не могли бути разом, то в смерті будемо разом». Чому вона прийшла до мого тата тепер, хоча вони знали один одного ще в молодості? Хіба це не ... Читать дальше »