Немає кращих в світі пісень, ніж українські.

Мелодика, ритміка, змістовність і найголовніше сердечність виконання, без якої УКРАЇНСЬКУ пісню, в принципі, виконати неможливо, – це найкраща музика, яка є на світі!

Пишу це не тому, що вихвалюю своє, а тому що воно повинно бути нарешті сповна оцінено і сприйнято нами усіма, як беззаперечний факт. Досить заритись на чуже, краще пізнати достовірно своє.

Чи не тому телеканал «Інтер» хоча б одну програму «Місце зустрічі» повністю присвятив УКРАЇНСЬКІЙ пісні? Відірватись від перегляду саме цього випуску програми було неможливо. Паралельно пригадалось, як українські танці досконало виконували учасники проекту «Танцюю для тебе».  І в піснях, і в танцях сучасні зірки почувають себе ОКРИЛЕНИМИ. Вони справді танцюють і співають від душі – бо це є ЇХНЄ! Це рідне, це ЖИВЕ.

Все природнє має шанс тривати вічно, як і сама природа. Все живе, справжнє бере початок споконвіків, і буде тривати, допоки є Земля. Натомість все штучне, будь-які штучні процеси, чи то в політиці, чи то в мистецтві, чи в житті народу, чи окремо взятої людини, - все, що навіяно збоку, ззовні, що не має внутрішнього стержня та не йде з середини людини, - всі ці процеси приречені на вичерпність та самознищення, на танення свого штучного ідеалізму.

Тому не варто дивуватись, що українська пісня перемогла Радянський Союз, що українська пісня спонукала до боротьби за незалежність, що надихала козацтво в важких боях, що стала ніби ореолом захисту та святості над цієї дивною вкраїнською землею.

Не варто дивуватись тому, як красиво з піснею на вустах тривали довгі дні перебування на Майдані-2004. Мабуть, нинішній Майдан (якби він був присвячений імені теперішнього Президента) міг би ознаменуватись піснею «Одинокий вожак» (муз. Г.Татарченка, сл. В.Крищенка), яка у виконанні Назарія Яремчука нагадує наш болісний час. Хоча тут в образі Одинокого Вожака, швидше, постає весь Українських Народ, який все закликає за собою владу, "еліту" в лапках, працювати на благо усіх нас, бути однією спільною командою, жити для України, але де там… Лунає лише пісня…

Може, вона вкотре всіх нас об’єднає і дасть шанс не просто вижити, а бути собою в цивілізованій і висококультурній країні ПОВНОЦІННИМИ громадянами?

Нехай нас усіх зцілить наша рідна пісня - Пісня самої України!