От дивишся іноді «Свободу» по Інтері – і диву даєшся… Моє враження від цього ШОУ: «Говорили-балакали -  сіли та й заплакали». Самих парадоксів у програмі вистачало, але не це вражає. Безсилля – от наша хвороба, небажання щось змінювати… Послухали – і розійшлись. І громадяни так і не зрозуміли, ЯК же їм зустрічати колекторів вдома, адже міністр заявляє, що вони вже поза законом, а самі колектори, присутні в залі, абсолютно не відчувають себе поза законом і зрозумілої відповіді на запитання, якою ж діяльністю вони займаються і чого від них можна очікувати, а чого не можна – так і не було. Зверхність, зухвалість, байдужість «сильних світу цього» просто вражає. Мовляв, виживайте, як собі хочете, а ми все одно будемо вимагати від вас гроші (вважайте, свої надприбутки!) по високих процентних ставках, все одно будемо забирати у вас квартири, бо ви підписали договори, все одно будемо змушувати до дій, які ВИГІДНІ ВИКЛЮЧНО НАМ, а ви, прості громадяни, виживайте, якщо можете, а якщо не можете, то теж лише ВАША проблема. Мертвий чи живий платник – яка різниця? Для них вона не важлива. Вони ніби кажуть, що краще живий, але якщо він не платоспроможний – то навіщо він взагалі? Ось саме так виглядала логіка відповідей представників з банків та колекторських фірм… жах!

І жах ще й тому,  що політика в цьому всьому відіграє ще більш блудливу роль. Не маючи змоги спинити цей потік проблем, вони залишають правила гри такими ж і навіть не збираються щось змінювати, бо їм це, бачте, ТАКОЖ НЕВИГІДНО! Фінансів на вибори не буде? А яка різниця людям, ХТО керує, якщо керувати НЕ ВМІЄ НІХТО?

Яка різниця людям, як себе рятувати, якщо ставлення до проблем в усіх однакове: паніка, нерви та безлад…

А якщо спробувати по-іншому? Спокійно, виважено, як у сусідніх цивілізованих країнах: економія – насамперед, а побажання, егоїзм, амбіції – в останню чергу… А НАМ ТАК СЛАБО?

Я в своєму житті була змушена розв’язувати безліч проблем, і завжди чітко усвідомлювала: проблеми у мені самій, в першу чергу, точніше в тому, ЯК Я ДО НИХ СТАВЛЮСЬ.

ЗМІНЮ Я СЕБЕ, своє ставлення до проблеми – і тоді зможу, (матиму вірне бачення цієї проблеми), ЇЇ ВИРІШИТИ! Все, іншого шляху не дано. Повірте, спрацьовувало ЗАВЖДИ, навіть тоді, коли я не вірила, що спрацює, але я змінювалась по відношенню до проблеми, дивилась на неї свідомим поглядом думаючої врівноваженої людини – і все, проблема ставала ясною, і сама ж таки показувала, як її можна вирішити. У самій проблемі вже є метод до її розв’язання. Це теж саме, коли правильно задане запитання вже містить у собі відповідь.

Тому ми просто приречені змінити своє ставлення, змінити себе, змінити підхід до вирішення суспільної кризи, кризи загалом.

Моя філософія життя проста: ЛЮДИНА ПРИРЕЧЕНА НА САМОВДОСКОНАЛЕННЯ! ІНАКШЕ ВОНА ДЕГРАДУЄ… Людина повинна щомиті вдосконалюватись, лише тоді вона НАСОЛОДЖУЄТЬСЯ БУТТЯМ, вона має змогу не лише відкривати у собі нові таланти, нові обрії внутрішніх світів, формувати новий Всесвіт, а й жити при цьому цілком нормальним, спокійним і щасливим життям. Власне, ось ці нові пізнання дають можливість розквітати внутрішньо, а в цьому розквіті й полягає щастя, зміст життя…  

І це не якісь там високі матерії – це насправді і Є РЕАЛІЯМИ, тобто це і справжня реальність людини.

А її ілюзорність – це постійно щось комусь доводити, долати якісь форми сприйняття себе іншими, створювати свої «формули успіху», чіплятись за амбіції та власний егоїзм, леліяти в собі лише почуття власності та влади… Ось то все ілюзія, то все миттєво розіб’ється об дійсність. Бо навіть якщо ти найуспішніший на світі чоловік – ти все одно помреш. Ти все одно підеш із тіла, і ті всі свої успіхи в могилу не забереш. Зрештою вони там  і не потрібні. Там доведеться нарешті побути один на один із собою, і смерть прямо в очі запитає: ну що – як тобі це відчуття без власних успіхів та тіла, яке ними насолоджувалось? Неважно? Як далі бути з егоїзмом? Воно на мене в суд подасть і хабаря Богові надасть, щоб повернути тебе назад до улюбленої форми самосприйняття себе у тілі ще й з успіхами? Смерті хабаря не надаси, як і Богові, бо немає механізму… Тому, сорі, шановні Егоїсти, ваші ілюзії марні… Відповідь все одно доведеться надавати. Тим більше, що ніхто не знає дату своєї смерті… Тобто це може трапитись будь-якої миті… (Отож, будьте завжди свідомі не стільки свого життя - скільки своєї смерті, бо вона поруч з вами ходить позаду лівого плеча і щомиті може вас торкнутись…)

А смерть і є, власне, вінцем цілого життя. Тому геть усі ілюзії і маразми… Пора навчитись жити свідомо. І пора ці всі речі бачити… В першу чергу, це звернення до «сильних світу цього», бо надто вони вже воду мутять, хоч це ще не гарантує, наголошую, що рибка сама у сіті попливе…

УСІМ пора змінюватись, щоб змінити своє життя. УСІМ ПОРА ЗМІНЮВАТИСЬ НА КРАЩЕ – ЩОБ І ЖИТТЯ ЗМІНИЛОСЯ НА КРАЩЕ! Це мій простий  зрозумілий заклик. Якщо Україна ним скористається - ми будемо найкращою державою у світі! І як не дивно, я в це вірю!...

Ми вже вчимося, хоч і на власних помилках…