Це запитання – кульмінація листа від Несторук Олени Олександрівни з м. Хмельницького. Лист отриманий мною із мого сайту з розділу Зворотній зв’язок.
Молода мама запитує, як довго ще терпіти її маленькому синочкові, який у свої перші півроку життя проводить під невпинним шумом ремонтних робіт у будинку, де вони проживають. Вона звертається до всіх небайдужих людей.
Ця проблема дійсно серйозна. Наразі незбагну, чому саме мій сайт надихнув Олену звернутись до мене із проханням допомогти, але я й справді не можу залишитись байдужою до долі людей, що проживають в таких умовах ще й з постійною небезпекою обвалу десятиповерхового будинку.
На жаль, з мого боку поки що неможливе якесь серйозне втручання в подібну ситуацію, швидше – лише порадою можу допомогти, лише особистим співчуттям та увагою до цієї молодої сім’ї. В принципі, вони символізують НАШ час! Живуть – і страждають. Разом із старшим поколінням, разом із сином-немовлям, гукають в усі інстанції, звертаючись в тому числі й до суду, але їм звідусіль дають відкоша: мовляв, живіть, як хочете, а віз і далі буде там. Дозволи на проведення капітального будівництва (хоча й без погодження з мешканцями будинку) Є, отже, ТЕРПІТЬ!
Терпіння – мабуть саме цього зараз і не вистачає людям!
На моєму сайті вже вкотре піднімаються суто людські проблеми, пов’язані з питанням корупції в органах влади. Мені б хотілось, щоб ТІ, від кого залежить боротьба з корупцією, діяли активніше... Думаю, не лише мені!
(Пригадаймо ці повідомлення:
1) подолання наслідків стихії проходить із значними порушеннями, особливо багато фінансових зловживань на обласному рівні, про що повідомляється і в районній пресі;
2) Вадул-Сіретську митницю ліквідували лише із примхи київських політиків-олігархів!;
3) проблема молодої сім’ї Нестеруків в буквальному значенні цього слова ЗАЧІПАЄ ВСЮ УКРАЇНУ, бо сімей, що натерпілись від владної корупції, афер з нерухомістю, зловживань нотаріусів та суддів в нашій країні, надто багато! Доказом цьому є ледь не щоденні сюжети подібного змісту на українських телеканалах.)
Зі свого боку я підказала молодій сім’ї інші шляхи боротьби за свої людські права: звернутись не лише в суд, чи в органи влади, а й до ЗМІ, зокрема і на ТСН каналу «1+1» та в громадські організації чи партії.
Цитую листа Олени Нестерук:
«Наша адреса: м. Хмельницкий вул. Проскурівська 16, кв.67. Коли в нас з чоловіком народився синочок (11.04.08р.), фірма ВАТ «Продес» розпочала капітальне будівництво адміністративного приміщення під нашим будинком. Але це все нічого би, якби шум при реконструкції на будівництві не заважали мешканцям нашого будинку.
Цей жах, стукіт та гуркіт відбійних молотків та болгарок не дає спокійно рости моїй дитині. Синочок з криком прокидається і довго не може заснути. Такий жах не можливо витерпіти дорослій людині з врівноваженою психікою, не те що 7 місячній дитині. Вікна відкрити (провітрити квартиру) неможливо, адже ми живемо на будівництві.
Так триває останніх півроку: дитина не спить, плаче, а у ВАТ «ПРОДЕС» всі документи в порядку. Я вчора зробила фото. Під будинком вирили 1 поверх до низу, через це по будинку вже пішли тріщини, а чого чекати надалі – ми навіть не уявляємо.
Невже так буде завжди: невже прості громадяни в цій країні – НІХТО?
Сил кричати вже не вистачає!
Логічно, хіба МОЖНА копати під будинком? Розуміємо, ВАТ Продес «купили» собі всі дозволи, а як же ми, зрештою, як і ВОНИ збираються там працювати? Будинок надто великий, і на тих стовпах довго не встоїть!
Виходить і у себе в квартирі ми не господарі... Складається враження, що КРІПОСНЕ ПРАВО ніхто не відміняв, бо МИ - раби у цій країні. А владу цікавлять тільки надприбутки з владного корита та владних повноважень надавати подібні "смертельні дозволи"!
P.S.: будинки падають і без стороннього втручання, нашому ж явно хочуть допомогти впасти.
Може на наші молитви зглянуться, коли будинок, недайбоже, таки впаде?».
Якби ми не мали трагічних доказів того, як халатність та безвідповідальність коштує українцям життя (Дніпропетровський будинок, що обвалився в результаті газового вибуху, закриті «чорні» шахти, де на свій страх і ризик далі підробляють українці, постійні обвали аварійних балконів, зрештою, цих прикладів більше, ніж хотілось би…) – ми б напевно і далі терпіли. Всі б терпіли, бо куди подітись: в яку інстанцію не звернись – ПЛАТИ. І це ще не факт, що на твою проблему відреагують.
Нещасні вкраїнські міста! У ваших втомлених руках – біль народу! Але прийде час цим рукам забути про втому, інакше буде лише гірше!
Завершу свій запис народним прислів’ям: Дозволь свині під стіл – а вона на стіл вилізе! Тому дозволяти цього свавілля не треба! І не треба боятись. Сім’я Нестеруків - молодці, вони наважились звернутись про допомогу! Тому рано чи пізно вони її таки отримають!
| 
