Починається новий робочий тиждень, а згадуються чомусь проведені вихідні, власне, активно-відпочинкові вихідні, коли вранці встаєш з відчуттям того, що мандри - то є найкраще для серця людини, сідаєш на автобус чи потяг - і манить дорога за горизонти незвіданих далей...

Вчора ми з мамою і Пандочкою поїхали до Хотина, де провели разом приємні години: не було ні холодно, ні спекотно - зате було затишно і приємно.

Дністер все ще доволі повноводний і дуже мутний, величний.

Заповідник "Хотинська фортеця" був, як завжди, відкритий усім вітрам назустріч - легкий та живий у спілкуванні з туристами і особливо дітьми.

Я розмістила фотографії у розділі "Моя семья" із цієї поїздки. Але чесно кажучи, вони не передають того захвату від побаченого, обов'язково треба подивитися на власні очі, тому й запрошую усіх до Хотина - не пошкодуєте!

Це не просто Фортеця, що зупинила турків на вході в Європу, це козацька велич - Український Лицарський Дух витає там!