Цілком розділяю позицію свого колеги по письму, поета і гелога зі Львова,  Анатолія. процитую його роздуми: "Одне зрозуміло - не слід шукати винних в Росії чи Грузії - винні обидві сторони. Одна створила провокативну ситуацію, а інша піддалася їй. А постраждали, як завжди, невинні.

Вражає ефективність дії російських спецслужб - за такий короткий час брехливими обіцянками підкупити осетинів і надати їм російське громадянство.

А між іншим, у нас їхня п’ята колона теж діє! На Закарпатті, де ”дєятєлі” з московського патріархату пропагують сепаратистські настрої і створення міфічної нації ”русинів”. Один раз московити вже вкрали назву ”Русь”, а що тепер їм заважатиме сказати, що ”русини” - це ”исконно российский этнос”?

І тоді російські сили в Карпатах та в Криму, а Україна - в кліщах. Тому слід бути дуже обачними. Попереджений - значить озброєний.

Я гадаю, Росія таки змусить нас форсувати наше приєднання до НАТО. Слід лиш подати країнам-членам Альянсу під правильним кутом зору загрозу, яку являє собою сьогоднішня Росія.
>
Моя відповідь в нашому діалозі: "Росія ніби й сама це вміло продемонструвала - бійтеся, ми "вовсеоружии", та вони очевидно зупинять війну! Я так хочу думати! Хоча це може бути вдалим обхідним маневром. Кажуть, ніби операцію припинено, а самі й далі йдуть в наступ.

Мітинги - ось що врятує Грузію від окупації. Росія панічно боїться громадськості, її виступів та мас людей на площах. ЛИШЕ ЦИМ ЇЇ МОЖНА ПЕРЕМОГТИ! 

 

І думаю, Молитвою. Її силою не одно ворога було зупинено!