Не кожен може розгледіти в собі білого птаха і тим більше - показати його!

Не кожна людина готова розкритись повністю перед собою і полетіти!

Не кожна Жінка готова стати Матір"ю, бо має безліч інших дивних задумів...

Не кожен Чоловік може відбутись по-справжньому, як Батько і Охоронець своєму Дому...

Не кожен готовий сліпо йти за мрією...

Не кожен покладе життя на плаху чужим бажанням...

Не кожна Людина свідомо буде нехтувати Любов"ю!

Не кожна жива істота витримає наплив думок про вічне і прекрасне...

Скількох людей мені вже довелося побачити, які спинили свій власний політ...

Чи не мільйони і мільярди живуть таких поруч з нами?

Чому?

Що їм заважає розцвісти? Що їм заважає повірити в себе, в істину?

Що змушує їх плазувати, а не літати? Що змушує жити не так, як вони насправді хотіли?

Невже страх вилетіти назавжди?

Але ж там, за межею, страх все одно зникає... Там все досконало... Білий світ, білі дерева, білі крила, біло і світло і тому дуже просторо...

Святий, свято, свято Миколая було вчора, святкування походить від слово "святий", "світлий", біле походить від поняття світлості, білизни, чистости думок і намірів...

Мудрість - це теж свято...

Білий птах - це теж рідкість...

Ми, кожен зокрема - це велика рідкість.

ТОМУ: КОЖЕН МІСТИТЬ В СОБІ БІЛОГО ПТАХА, але чомусь далеко не кожен може його розгледіти в собі...

 

Не треба боятись! Боятись немає чого... Ми ж все одно приходимо до білих птахів, ми все одно йдемо молитись до святих, ми все одно віримо в їхню чистоту, ми все одно повертаємось до цієї теми, тим чи іншим чином ми шукаємо в собі білих птахів, щастя, світла, втіхи і любові...