Мої супутники – самотність і печаль -

Така мені винагорода за терпіння…

Я смерть обійму, мов останній жаль,

Немов своє непрощене моління…

 

Я їй прошепочу: невже кінець?

Невже цей біль мене нарешті звільнить?

Загасне цей палаючий вінець?

Зів’януть терня, загнані у тім’я?

 

Відпустить цей трагізм мене колись,

Чи я ніколи волі й щастя не побачу?

Лиш Бог шепоче стиха: «Підведись!

Й молися далі! Спас – всезрячий!»

10.11.2010 р.