Так рідко сниться,

Що все ще тебе люблю…

Прокидаюсь з відчуттям втрати

І не знаю,

Чому це хвилює…

В новій любові бачу відгомін

Попередньої…

Але неповторно все! 

Останнім часом я зникаю

Краще б я померла тоді!

Тоді, коли усвідомила,

Що ми ніколи не будемо разом…

Що ти вибрав не мене

І лезо бритви серце порізало навпіл:

Одну половинку я загорнула в поетичне прощання

І ТОБІ подарувала на згадку,

А іншою

Намагаюсь ще жити,

Але мені це погано вдається…

Самотію…Самотію… Самотію…

Залишилось ще цю

Останню половинку

Загорнути в поетичний спогад…

09.05. 2010