Хочу вічності в кожній миті,

Колисанку створити для цього світу

Хочу в танок повести малих діток

І розповісти казку про вічне літо.

 

Про море і паросток, який лине до мрії,

Про мрії і віру, що тихо світить,

Про тоє світло, що в вічність мітить...

Діти, де ви, мої сліпі, рідні діти!

 

Заблукали... Без миті бредете стиха,

Печаллю мене оповили... Лихом...

Відкрийте очі, там ж МОРЕ, ВІРА!!! 

Ходіть по ньому - та майте міру!

 

Любов у серці! Даруйте її, діти!

Любов у світлі! Вогонь зігрійте!

Любов зростає, вона ж бо вічна!

О, мої діти, печальні свічі!

 

Горіть у горах, у душах, в морі!

Ковтайте воду гарячих докорів!

З очей полуду зніміть поволі:

Вам ж ДАНО ВОЛЮ, вам дано ВОЛЮ!!!

 

Любити, вірити, чекати, пізнавати

Казки читати, думки гадати...

І сперечатись, і загравати...

І мрії мріяти про вічне свято!

 

А вічне свято - то ВИ Є, діти!

Людина кожна - дитятко Боже...

Це пригадайте, як стану сяйвом...

І пам'ятайте: ЛЮБОВ - НАВЗАЄМ!!!